masterpiecer(tm):Blog v0.84 beta3

Сьогодні я буду таким собі й*баним моралістом.

Почну з маленького.

Блоґосфера вже давно сама створила свій кодекс поведінки. Він ніде не написаний, його не можна прочитувати чи зацитувати по пунктах з якогось докУмєнта, однак він існує, і всі його намагаються притримуватися. Однак багато хто робить на цьому світі помилки. Каюсь грішний - і я в свій час теж наробив такого, що ой мама. Але сьогодні мій ранковий настрій був збитий вщент лише одним постом.

Не секрет ні для кого, що блоґґери дуже марнославні люди, і завжди хочуть знати де вони згадуються. Тому я, як і багато хто інший, підписаний на згадування свого ніку в блоґосфері через Яндекс.Блоги та Google Blogsearch. І от сьогодні "пачтальйон х*яндекс" (с) LaSet приносить мені на хвості (читайте - по RSS) звісточку… Один доволі відомий в певних громадських і блоґґерських колах чоловічок присвятив цілу половину свого посту тому, що він відписався від мого блоґу, оскільки вже тривалий час на ньому, бачте, нема ніц цікавого. Не подумайте, що я образився чи мені шкода через це - в мене залишилось ще півсотні читачів, до того ж, "я не шльондра, щоб всіх задовільняти" (с) hellveen , але мене бісить сама пафосність, бажання виставити напоказ свої смаки і в деяких випадках навіть принизити людину. Причому помітимо - він не сказав нічого визначеного - лише, бачте, "цікавого нема".

Лінку на цей запис я спеціально не дам - аби не завдавати зайвого піару і клопоту. Просто хочу донести свій (і не тільки) принцип до інших - якщо ви вже відписалися від блогу, залиште свої думки про це при собі. Якщо все ж ваше "лайно" так пре, що ось-ось вилетить, краще напишіть авторові особистого листа з критикою. Йому буде краще, оскільки він знатиме думку читача, і вам буде краще, бо ви зрештою висловили свою думку.

І ще. Якщо вже на те пішло. Якщо комусь з вас банально нецікаво мене читати, чи ви це робите, бо я ваш друг, а самі стругаєте після кожного посту - краще видаліть мене з рідера негайно. Не тіште ілюзіями ні мене, ні себе.

На сьогодні злив негативу закінчено. Я сподіваюсь.

Вже другий день Гугль не віддає з моєї пошти декілька файлів. Пише 502-у помилку (Temp Error) і все. Що цікаво, самою поштою користуватись можна, а от файли ті кляті витягнути - ну ніяк… Я розумію, якщо півгодини, але не віддавати файли два дні з чотирьох різних ІР-адрес? Це вже занадто.

Втіху для себе знаходиш тільки одну - Гугль теж може впасти Якби це був ідеальний гігант - всі б давно вже повмирали від заздрості :-Р

Ще. Готую нову тему для блогу. Ця була піддана дуже жорсткій критиці сектою ЛБФАМКГ (Любителів Білого Фону Аля Мій Коханий Гугль) ™, тому фон таки доведеться зробити білим Але червоні мотиви все одно будуть! Хоч ріжте мене

Я досі дивуюсь з великої і вагомої когорти людей. Ця когорта думає, що всі, кого вони бачать перед собою, їм щось винні. Їм здається, ніби вони мають… Та що мають, мусять прибігти на допомогу у першу ж секунду біди! У них дивне відчуття, ніби увесь світ біля їх ніг і ніхто інший не достойний того, чого достойні вони…

“Любі” мої (так, я знаю, ви читаєте цей запис, бо ви щойно дізналися про існування цього блоґу), запам’ятайте раз і назавжди: ніхто ніколи нічого вам не винен. Взагалі. Будь-то ваш родич чи найближчий колега по пляшці. У людей є купа своїх проблем, які вони заледве вирішують, рвучи свою дупу на рівному місці, і тут з’являєтесь ви… Найогидніше, певно, зі всього цього - це коли на твою допомогу сподіваються ті, хто ще вчора плював тобі у спину. Але моя сутність вже почала фільтрувати таких людей ще на самому початку відносин.

Є лише одна людина, яка може подзвонити мені о 3ій ночі і бути впевненою, що я не відішлю її на х*й, а переборюючи сон відповім на дзвінок і прилечу хоч на край світу, навіть якщо я на сцені. Але вчитайтеся - одна людина. Ви ж - не на її місці.

Прошу пробачення у всіх тих, кому не був адресований цей запис. Наболіло. Все задовбало, шукаю найменшу шпаринку, аби відпочити… День розподілений на три частини - дівчина, робота, сон… На більше мене не вистачає.

Ще. Кожний, хто ще раз примудриться мене спитати, чому я розлучився, отримає полум’яний промінь ненависті і 14 років дикої діареї. Дякую за увагу.

Щее. Рома тут недалечко (в сусідньому записі) казав, що в мені забагато негативу. То тільки нам обом здається, чи все ще не так безнадійно?

Я дуже ліберальна людина. Не кидаюсь в радикалізми, завжди намагаюсь знайти вихід, а не перти на відкриту амбразуру. Однак є речі, які мене бісять, і до яких я відношусь негативно незалежно від мого стилю життя і поглядів. Наприклад, жіночі організації з елементами фемінізму.

Напевно, ви всі чули про дівочу (жіночу тут не повернеться язик сказати) організацію FEMEN, яка нашуміла свого часу акцією “Нема води в крані - миємося на Майдані”. Не знаю. чи то там безкоштовні тампони роздавали чи що, але на протязі наступного тижня в мало не кожної моєї знайомої, зареєстрованої вКонтакті, біля ніку почав з’являтися префікс FEMEN. Мене це трошки нашелешило, але я подумав - у нас свобода дій, най що хочуть то й пишуть в полі “Нік”…

І все б нічого, якби я одного разу не зустрівся зі своєю давньою знайомою, яка теж свого часу дописала FEMEN біля ніку. Що я побачив… Оранжевий шабаш… Феміністичний ужос у всій своїй красі. З дівчини зробили вперту мужоненависницю (друзі кажуть вона не була такою поки не поспілкувалася з Феменівцями, от що цікаво), яка сипле звичайними феміністичними стереотипами про те, що “всі мужики сво…” і теде і тепе (с).

Страшно, любі друзі. І трошки навіть обурливо. Я не знаю, що це за організація, не знаю, яка її мета, чим ті дівчата займаються, ба більше - я навіть не знайшов їхнього офіційного сайту (тільки групу на вКонтакті - ну на що вистачило розуму, те і зробили), але я висловлю декілька своїх думок.

Перше - давайте візьмемо релігійну сторону. Ми не будемо зараз сперечатися, хто перший з’явився на світ (Адам чи Єва) і яку роль вони відіграли і т.д.. Я кажу про те, що вже саме заперечення взагалі будь-якої ролі чоловіка в суспільстві (що ставить за самоціль будь-яка радикальна феміністична організаця, не знаю як там FEMEN) вже йде проти Бога. Бог власне сам чоловічої статі, нє?

Друге - давайте візьмемо життєву сторону. Такої показухи, як у феміністок, світ ще не бачив. В їх різноманітних промовах, твердженнях і теде чітко простежується дивна гіперболізація чоловічих недоліків і не менш дивне зменшення їх (чоловіків) гарних сторін. Просто диву даєшся, які ж вони чарівниці Причому, що цікаво, всі смертні гріхи валяться як правило на всіх чоловіків, навіть на тих, хто ніфіга в цьому не винен. Наприклад, я не п’ю запоями і не знімаю бл*дєй на Об’їздній щодня, але вони волають, що так робить кожен. Нелогічно, еге-ж бо

І нарешті третє - давайте візьмемо компроміс. Можливий. У феміністок його немає, і не було ніколи взагалі. Їх основна ціль (це моє ІМХО, не придиратися) - зробити жінку вищою за чоловіка (чи принаймні урівняти їх) в суспільстві і поставити її під кермо усіх його процесів. Більш огидної думки придумати не можна взагалі. І не тому що ми, чоловіки, не хочемо поступатися позиціями, зовсім ні (хоча інколи так ). Чоловіки можуть піти на компроміс. Жінки - ні. Якби в світі царював матріархат, ми б рахували вже 20 чи то пак 30-ту світову війну. Без перебільшення. Якщо в житті дівчата б’ються за косметику і хлопчиків, то якби вони керували державами, про кінець світу можна було б говорити вже давно.

Але ви не подумайте. шановні дівчата і жіночки, що я якийсь секс-невдаха, який ненавидить жінок. Зовсім ні. І в особистому житті у мене проблем немає (тьху-тьху-тьху, щоб не наврочити), і політиків-жінок я поважаю (але в міру) і т.д.. Просто іноді подивіться - можливо не варто гавкати, вподобляючись Мосьці із знаменитої байки???

Ще. Якщо вищезгаданий FEMEN НЕ Є такого роду організацією - я буду навіть радий від того, що дівчата можуть збиратися у більш розумні “скупчення”, аніж описані вище. Але тема цього посту від того менш актуальною, на жаль, не стає…

Панове, мене тут позапрошували в туйову хучу флешмобів, чому я дійсно дуже радий. Але, на жаль, зараз в мене настільки насичені деньки йдуть, що мені ніколи навіть пошту перевірити, не те, що в блоґ катати щось. Тому всі ті, хто покладали на мою там участь “великі надії” – вибачайте, кіна не буде. Це ще зовсім не означає, що мене можна взагалі не запрошувати… Просто зараз мені не до того. Почуємось.