masterpiecer(tm):Blog v0.84 beta3

Скажу чесно, це була ще та поїздочка. Але все по порядку

0. За декілька днів до від’їзду… Кожного разу коли я їду в Київ на два-три дні, мене мучить одна проблема – де б прихилити свою нещасну дупу голівоньку вночі. Готелі, самі розумієте, нам не по кишені. Раніше я декілька разів (здається три) ночував у Міхи, але останнім часом зрозумів, що паразитувати на шиї в бідного еколога так довго зовсім не можна, тому я вирішив пошукати інший вихід, попередньо домовившись з Міхою про ночівлю в разі невдачі. І тут мамка мені каже, що моя тітка, яка проживає в Києві, нещодавно повернулася з відрядження з Парижу, і що вона мене теоретично може прийняти на ніч. Зрадівши, що “кіно буде” я з повним позитивом налаштувався провести ніч в шикарній чотирикімнатній квартирі в центрі Києва. Аж тут тітка повідомляє, що вона терміново від’їжджає в Харків до понеділка, себто “ізвіні малиш, но ніц не будєт”. Бігти ще раз домовлятися з Міхою звучало вже майже дивно, і я почав “сканувати” всі свої контакти на предмет в кого б перележати нещасних 6 нічних годин. І знайшов. MrGALL погодився мене прийняти. Колега все-ж таки, йопт З повним заспокоєнням у душі я поїхав на вокзал…

Щоправда і там мене чекали події, достойні на форс-мажорну класику. Поїзд відправився “лише” на дві години пізніше, аніж треба. Спитаєте чому? Бачте, в нашому вагоні не заправили водою туалет Мало того, в провідниці не виявилося нормального запасу постільної білизни, і їй довелось серед ночі бігти в вагонну частину добирати необхідну кількість комплектів. Сміх та й годі. Заснув я десь о третій ночі, перечуваючи, що в Київ я запізнюсь ще й як…

(Читати далі…)

Панове, я пакую ноут на чергову подію На цей раз - Kyiv Minicamp June - традиційна щомісячна тусня хворих інтернетом і web2.0 в Києві. Будуть виступати люди, які були на нещодавніх баркемпах в Литві та Грузії (вчора дзвонив Сашку Демченко, він ще був в Грузії ). Тобто таке собі невеличке повторення для тих, хто не поїхав. Реєструємося на подію на її офіційній сторінці на Eventbrite. Вся детальна інформація щодо неї доступна там само. Реєстрація припиняється о 17.00 13 червня, тож поспішіть. І запросіть своїх друзів - нехай більше людей “захворіє” баркемпами! Нам потрібна свіжа кров!!!

Для тих, кому я потрібен буду помуляти очі нагадую контактний телефон - +380638373279. В ІМах можливо буду. Електронну пошту також ще ніхто не відміняв alex.nightflash@gmail.com

Приїду я 13го десь ближче до вечора. Чекатиму вас всіх на події

Ще. Подкасти мені майже замінили блоґ. Не знаю чому. Може воно й на краще…

І знову я стрибаю в вагон, і знову мандри по справах кличуть мене Більш мандрівного молодого блоґґера ще спробуйте знайти

Мій розклад:

23 травня - Київ. 7.00-19.00. Я там буду по справах, а потім залишок час хочу присвятити коханій, тому ймовірність того, що ми зустрінемось, дуже мала. Тим не менш, дзвоніть-пишіть-гупайте - в житті буває всяке…

24 та 25 травня - Горлівка. За виключенням деяких формальностей я практично вільний. Знаю, що серед читачів мого блоґу є декілька горлівчан, тому нагадую - дзвоніть, якщо хочете побачитись

Також нагадую контактну інформацію. Краще всього, звичайно, дзвонити на +380638373279. Можна й написати на alex.nightflash[@]gmail.com. В ІМ’ах певно буду недоступним.

Почуємось 24 травня

Ще. Я ненавиджу Укрзалізницю. Просто ненавиджу. Коли окреслю деталі - напишу чому.

… Переосмислити багато речей. Зробити ривок. Незвичайний у твоєму житті. Все це кохання. Почуття. Його не можна побачити чи помацати, його можна тільки відчути. У голосі, рухах, звуках… Його не передати словами - тільки жестами, голосом, поцілунками…

Коли ти вже не бачиш світ. Тільки вона. Вона. Та найжаданіша, та найгарніша у всьому всесвіті… Вона… Вона діє як ризький бальзам на душу, як грім серед ясного неба, як спалах посеред сірого нудного міста.

Коли ти вже не хочеш більше шукати свого щастя. Ось воно. На долоні. Тоді ти без вагань обрізаєш стропи парашута ще в польоті, знаючи, що зараз розкриються крила…

Коли ти вже не можеш заснути один, знаючи, що десь за 400 км того самого не може зробити вона. Коли ти хапаєшся за телефон, аби подзвонити їй, і раптом бачиш, що вона дзвонить тобі…

Коли тобі вже начхати на всі проблеми. Коли тобі по цимбалах, чи здаси ти вступні у ВУЗ і що подумають інші… Коли ти робиш вчинки, на які раніше ти не міг би й спромогтись!!!

Коли без цієї людини тобі вже немає сенсу жити, і коли її немає поруч день стає похмурішим за навіть найясніше сонце.

Коли ти ламаєш моральні принципи, і готовий висловити свої почуття навіть посеред жвавого міста, в найзухваліший спосіб. І коли тобі за це прямо в процесі найчарівніші в світі очі кажуть “дякую” - це діє руйнівно. Тобі зриває дах. В тобі вселяється суперкар, і ти вже чуєш, як у крові тече окис нітро…

Все це воно. Найпротирічніше почуття в світі. Воно роз’єднує - і воно ж єднає. Воно вбиває - і окриляє в цю саму ж мить.

Так, все це банальності. Але ніяка філософія, ніяка мудрість не передасть того, що зараз у мені.

Я кричатиму на весь світ. І мене почують. Я змахну крилами - і мене побачать. Все - лише через одну людину. Одну дівчину.

Віка, все це - для тебе. Ти знаєш. Ти розумієш. Ти відчуваєш. І я це знаю. Я кохаю тебе.

…

Трішки оффтоп, але все ж. Я обожнюю українську мову ще й за те, що в ній є два слова - “любов” і “кохання”, які яскраво передадуть будь-яку палітру почуттів. Останнє - саме для мене.

Наостанок. Все вище сказане - автобіографічне.

І ще. Я одружився.

Вчора сусіди мене просто-таки дістали постійними ахами-охами з-за стінки, і це обурення вилилось в діалог по Google Talk. Особу співрозмовника розкривати не буду з етичних причин (він сам знає ), але діалог від цього не страждає Насолоджуйтесь

(Читати далі…)