masterpiecer(tm):Blog v1 SP4

Коли хтось чує про мою роботу (ведучий-конферансьє масових заходів), то зазвичай заздрісно каже: “Тьху, лялякає язиком - а йому за це ще й бабло башляють…” Насправді за, здавалось би, простою роботою ведучого криється купа каменюк, проблем, нервів та іншої х*йні. Аби ніхто з вас не думав, що це так просто, я просто опишу звичайний концерт з погляду ведучого. Вищезгаданим людям читати обов’язково.

Як правило, підготовка до концерту з боку ведучого повинна початися за 2-3 дні до власне події. Вже мають бути узгоджені всі деталі (в тому числі оплата і райдер) і ведучий має отримати на руки сценарій.

Про райдер докладніше. Якщо ви думаєте, що райдери є тільки у іменитих зірок, то ви глибоко помиляєтесь. Райдер мусить бути у будь-якої людини, яка виступає на сцені, а отже потребує певних умов. В мене райдер не містить відра чорної ікри, особистого перукаря та іншого булшиту, як багато хто вже подумав Насправді я вимагаю, щоб мене доставили до місця на автомобілі (в основному це робить чорний BMW мого сусіда ), щоб в моєму розпорядженні була кімната (нехай і найменша) для перевдягання і підготовки, а також певний запас негазованої питної води. Якщо я працюю більше 5 годин, я вимагаю ще й повноцінного обіду І все. Все інше, як то кажуть, на смак замовника. Добре, що хоч замовники трапляються розуміючі, а тому ще жодного разу мені не відмовили у якійсь з деталей з цього списку.

Сценарій мені потрібен, аби його “начитати” (знайти складні місця, максимально в нього вчитатися і адаптуватися до стилю написання), та й просто аби потім не бігати хз де і не шукати його

За день до заходу (можна й раніше) я маю потрапити на репетицію. Хоча б одну. І хоча б принаймні зробити саундчек. Працювати на неналаштованій апаратурі з ідіотом-звукачом - пекельна мука. І таке трапляється нерідко. Тим не менш, вписувати в райдер окремим пунктом “НОРМАЛЬНИЙ ЗВУКОРЕЖИСЕР” якось неетично

В день Ч я мучуся надзвичайно. По-перше, в день виступу заборонено вживати мінеральну газовану воду, гостру і подразнюючу їжу (чипси, сухарики і улюблені приправи йдуть в п*зду строєм), від чого я жахливо мучуся. По-друге, перед виступом проводиться артикуляційна розминка (себто вправи для розминання голосового апарату і хліборізки ). І по-третє, я не маю права на помилку. Маленька неточність - частина гонорару летить у вищевказану адресу. І буде потім дуже шкода.

Під час виступу теж виникає купа проблем. Якісь слова треба додати, якісь відняти, хтось не приїхав - його треба викреслити, хтось доїхав новий - треба записати, відповідно узгодити сценарій, аби потім не вийшло ляпсусів. До того ж ти відчуваєш себе як мінімум слугою - над тобою стоїть купа “панів”, які й долі не розуміють в тому, що відбувається, але хочуть показати себе крутими і тому командують, бо вони, бач, все, а я - 17-річний халявщик… Іноді надто важко.

Зрештою, після виступу ти почуваєш себе морально виснаженим, і тоді треба якимсь чином відновитися. Ось чому всі “люди сцени” рано чи пізно отримують проблеми з алкоголем. Кава (чи коньяк) і пачка Kent Nanotek в якійсь кав’ярні вже майже норма в моєму житті. Я давно обіцяю коханій кинути палити, натомість життя змушує.

А ви кажете - язиком полялякати…

Одразу кажу - ніколи… Чуєте? Ніколи навіть не намагайтесь сунутися на сцену, якщо ви морально не готові вбивати своє здоров’я і молодість на радість іншим людям…