masterpiecer(tm):Blog v1 SP1

Коли мова заходить про їжу, я завжди блаженно посміхаюся. Жру я від пуза, причому такими порціями, якими навіть дорослі чоловіки можуть подавитися Такий собі пролетарський гурман, еге-ж бо? Наприклад, поки я пишу цей пост, на кухні смажиться величезна (це я вам точно кажу) пательня смаженої картоплі. Ну слабкість моя, що поробиш… *шаркає ніжкою*

Але справа далеко не в тому. Сказати, що я правильно харчуюсь - означає, що краще б помовчати… Основний мій раціон складають супи-борщі (у декалітрових кількостях ), крупи (гречана каша - майже норма в раціоні), м’ясо (25 годин на добу, 8 днів на тиждень, без перерв на вихідні і сон) і купа смаженої, ще й добряче приправленої їжі. Приправи - то взагалі моя стихія. Можу годинами сидіти компонувати їх, аби вийшло щось ЕДАКОЄ ™ .

До чого я веду? До того, що такий спосіб харчування вже почав зводити мене в могилу. Зараз при своєму зрості в 188 см я важу 90 КГ! Лікарі кажуть, що це надмірне навантаження на серце (яке в мене і так не дуже-то й здорове, аби не сказати чогось зайвого), і намагаються мене всадити на дієту. Та от проблема - на дієті я не висиджую більше, ніж 36 годин (перевірено електронікою). Ну не можу я фізично (а може вже й на підсвідомому рівні) смакувати тільки зелень і парові котлетки, ну не можу й край! Тим не менш, мені все гіршає й гіршає. І хоча по мені не скажеш, що я товстий, мені моя вага починає заважати… Іноді вона заважає навіть особистому життю! Ні, я не від’їв брюхо величиною з атомну бомбу “Товстяк”, просто мені все важче і важче втримувати себе фізично під час… емм, ну самі знаєте чого…

Загалом, це переросло в серйозну проблему. Тому прошу допомоги у моїх ~50 вірних читачів.

Опишіть, будь-ласка, ваш раціон. Чи вважаєте ви його цілком правильним, що б відняли, а що б залюбки додали?.. Можливо, в когось навіть будуть якісь поради до мене - з радістю прийму до відома А то все може закінчитися тим, що моя дружина видрукує на моєму пам’ятнику “Він помер від передозування смаженою картоплею”

Хоча, в принципі, це не було б так смішно, якби не було так сумно…