… Переосмислити багато речей. Зробити ривок. Незвичайний у твоєму житті. Все це кохання. Почуття. Його не можна побачити чи помацати, його можна тільки відчути. У голосі, рухах, звуках… Його не передати словами - тільки жестами, голосом, поцілунками…
Коли ти вже не бачиш світ. Тільки вона. Вона. Та найжаданіша, та найгарніша у всьому всесвіті… Вона… Вона діє як ризький бальзам на душу, як грім серед ясного неба, як спалах посеред сірого нудного міста.
Коли ти вже не хочеш більше шукати свого щастя. Ось воно. На долоні. Тоді ти без вагань обрізаєш стропи парашута ще в польоті, знаючи, що зараз розкриються крила…
Коли ти вже не можеш заснути один, знаючи, що десь за 400 км того самого не може зробити вона. Коли ти хапаєшся за телефон, аби подзвонити їй, і раптом бачиш, що вона дзвонить тобі…
Коли тобі вже начхати на всі проблеми. Коли тобі по цимбалах, чи здаси ти вступні у ВУЗ і що подумають інші… Коли ти робиш вчинки, на які раніше ти не міг би й спромогтись!!!
Коли без цієї людини тобі вже немає сенсу жити, і коли її немає поруч день стає похмурішим за навіть найясніше сонце.
Коли ти ламаєш моральні принципи, і готовий висловити свої почуття навіть посеред жвавого міста, в найзухваліший спосіб. І коли тобі за це прямо в процесі найчарівніші в світі очі кажуть “дякую” - це діє руйнівно. Тобі зриває дах. В тобі вселяється суперкар, і ти вже чуєш, як у крові тече окис нітро…
Все це воно. Найпротирічніше почуття в світі. Воно роз’єднує - і воно ж єднає. Воно вбиває - і окриляє в цю саму ж мить.
Так, все це банальності. Але ніяка філософія, ніяка мудрість не передасть того, що зараз у мені.
Я кричатиму на весь світ. І мене почують. Я змахну крилами - і мене побачать. Все - лише через одну людину. Одну дівчину.
Віка, все це - для тебе. Ти знаєш. Ти розумієш. Ти відчуваєш. І я це знаю. Я кохаю тебе.
…
Трішки оффтоп, але все ж. Я обожнюю українську мову ще й за те, що в ній є два слова - “любов” і “кохання”, які яскраво передадуть будь-яку палітру почуттів. Останнє - саме для мене.
Наостанок. Все вище сказане - автобіографічне.
І ще. Я одружився.
Ти одружився?
Коментар від Конспіратор — 02.05.2008 @ 01:49
Вітаю! Вітаю! Вітаю!
Дуже чесно написано, аж не віриться!
Коментар від Kudlatiy — 02.05.2008 @ 09:51
Го-го-го!
Вітаю!
Коментар від MustangUA — 02.05.2008 @ 10:19
Конспіратор, не надто віриться, що я на таке спроможний?
Писав серцем.
Kudlatiy, дякую
MustangUA, дякую
Коментар від masterpiecer — 02.05.2008 @ 11:16
“Йоли-пали, ото молодьож пішла…”, - тобі так ще ніхто не казав?
Мої ґратуляції!
Коментар від Конспіратор — 02.05.2008 @ 14:25
фигасе.
no comments…
Коментар від Cooluck — 02.05.2008 @ 17:19
ого! вітаю! побільше б всім такого кохання
Коментар від letrodectus — 02.05.2008 @ 17:42
Я тебе люблю
Коментар від Le — 02.05.2008 @ 20:21
Конспіратор, мені це сказали за два останні дні мало не півміста
Дякую 
Le, я тебе теж кохаю, сонце :-*
Коментар від masterpiecer — 02.05.2008 @ 20:37
letrodectus, дякую
Коментар від masterpiecer — 02.05.2008 @ 21:15
Пост в меморіз, як то кажуть. А нік, тобі чувак пора міняти! На Провокатор
Коментар від mixa — 05.05.2008 @ 12:30
Вітаю
Ну і як, є життя після одруження?))))
Коментар від MrGALL — 06.05.2008 @ 15:26
mixa, це з якої радості?
Життя після одруження Є!!! :)))
MrGALL, дякую
Коментар від masterpiecer — 08.05.2008 @ 17:30
З якої радості ЩО?
Коментар від mixa — 08.05.2008 @ 17:39