Ви пам’ятаєте, як я минулого року ще на старому блозі підводив підсумки року? І цей рік не стане виключенням Нагадую, що формат вигадано Mixoю, і всі бажаючі в себе можуть опублікувати подібне

Поїхали.

Досягнення року: Вступив до КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого (якщо пам’ятаєте, ця мета була в мене ще в Підсумках-2007)

Подія року: BlogCampCEE 2008 (купа нових знайомств і чудова можливість “засвітитись”)

Настрій року: О Господи, я таки тут!.. (ну себто в КиЙОві)

Зустріч року: Олексій Качаєв (земляче, респект! )

Геморой року: незалежне оцінювання (от бачите, мало що змінилось )

Країна року: Україна (здається, не зміниться навіть за умови вибуху планети)

Місто року: Горлівка (воно не змінюється ніколи)

Слово року: Йошкін кот! (ця фраза моментально засіла в моєму лексиконі і їй певно не судилося звідти вилізти…)

Подорож року: Літній вояж Хмельницький-Київ (вступ)-Горлівка-Київ (вступ)-Горлівка-Хмельницький (такої кількості електропоїздів не змінив за своє життя жодний дачник!)

Веб-сервіс року: вКонтакте (він мене засмоктав гірше блоґа )

Колір року: Чорний (діловий одяг наносить свій відбиток)

Запах року: Дезодорант Old Spice (не зраджую з 2003 року)

Новина року: Я – викладач (в НАУ, на EduCamp в Києві і Донецьку)

Ржач року: Укрбаш (незмінний стандарт гумору з 2007 року)

Книга року: К. Станіславський “Робота актора над собою” (ВОНА МЕНЕ ЗА*БАЛА!!!)

Фільм року: Важко визначити (я їх багацько передивився)

Група року: U.D.O. (їх шоу в ЦКМ НАУ досі не відпускає, а футболка з логотипом досі гріє )

Пісня року: Сява - Бодрячком (вбийте себе, якщо ви не чули цієї пісні )

Жах року: постійні проблеми на особистому фронті (щоправда зараз все чудово, не хвилюйтесь)

Заклад року: “Здоровеньки були” ( (М) Хрещатик)

Напій року: Nestea (я від нього вже як наркозалежний!)

Їжа року: Меню Бідного Блоґґера в МакДональдсі (життя - страшна штука)

Кохання року: Було. А може й є.

Транспорт року: “Подільський експрес” (№177 Київ - Кам’янець-Подільський)

Бренд року: Sony (2 телефони + фотокамера + в плані купити ноутбук)

Антилюдина року: Збірний образ українського політика (ібо за*бали!)

Мрія на наступний рік: купити квартиру в Києві

Що ж, на цьому цей рік вважаю закритим. Цей запис ви прочитали вже тоді, коли я сиджу в Трускавці зі своєю дівчиною і насолоджуюсь життям і всім іншим. Я бажаю всім щасливого Нового року та Різдва Христова і почуємося з вами… Так, ви вгадали - 15 січня!

Вийшов новий відеокаст із знаменитої і улюбленої багатьох з вас серії “За піффком!”

Власне, завантажуємося і дивимося на Подкастері

Ще. З 2009 року виробництвом За піффком!, як і Шо(у) masterpiecer’a (сезон №2) буде займатись Творче об’єднання tAlex, тому чекайте на несподіванки. Ну а в цьому 2008 році для мене особисто POD-сезон закритий

Тутойки нещодавно запросив мене панок Олексій Качаєв та й до флешмобчику, і попросив поділитися планами на майбутній 2009 рік. “Та будь-ласка” - сказав я. Тому прошу - зазирніть у моє майбутнє

Блоги. Власне, нових проектів поки не планую. Буду продовжувати розвивати свій блог, підвищувати вагу власного бренду і т.д. Будемо розвивати M.P.C.R. ™, є амбіційні плани зробити його центральним сайтом для українських вордпресоводів (звісно, якщо він ним ще не став ), власне і до проектів наших колег з ТО tAlex я теж докладу руку, як матиму час.
Професійна діяльність. Отут власне в мене планів вагон і маленький візочок. Звісно, що треба буде вже виводити tAlex на більш серйозні проекти, чим ми й займемося одразу після Нового року. Треба буде зробити собі нормальний CV-сайт (а то те, що там є зараз - курам на сміх, відверто кажучи). А ще - нарешті повернутися у под/відеокастінг, і вже готується новий проект відеокасту. Вийде перший випуск орієнтовно навесні майбутнього року (довелось переглянути плани у зв’язку з апаратними проблемами). Про частоту виходу - нічого не скажу (принаймні поки що). Всього іншого поки розкривати не буду - самі все побачите

Та й взагалі - робити якісь плани - справа марудна. Збудеться не все. Але так приємно поглянути на свої плани і зрозуміти, що в деяких випадках замахнувся на велике

Естафетну паличку я тицяю до рук традиційно останніх 5-ти коментаторів у своєму блозі - jin, Kichrum, Конспіратор, Mehanik і zymova.

Одеський журналіст повторив «подвиг» іракця – жбурнув черевиком в Олега Соскіна

Відверто кажучи, мене вже задрало те, що всі брендові штучки обов’язково кимсь клонуються в обов’язковому порядку. Нецікаво, йопт.

Зрештою, колись, будучи в Артеку на уроці інформатики, я жбурнув своїм шльопком в інформатика за те, що той аж ніяк не хотів зі мною погоджуватися щодо того, що сайт на власному хостингу краще, аніж на Народі.сру. Довелося зробити метальний жест. Було смішно. Шкода, що про це не написали світові ЗМІ. Іракцю пломінь діареї за плагіат

Спонсор посту: До вас у двері стукають інформаційні технології , і скоро, певно, їх виб’ють

17 грудня - Київ.
18 грудня - Донецьк.
19 грудня - Бровари.
20 грудня - Хмельницький.

Десяток поїздів, сон по 4 години без права на “продовження банкету”.
Два телефони, які розриваються так, що мені хочеться вбити їх об стіну.
Сотні нових облич.
Сесія.
Кохання.

Блоггери. Світ замалий. Для нас…

Хвала Всевишньому, що зробив мені такий чудовий новорічний подарунок! (хто читає мій твіттер та тусує вКонтакті той вже знає про що я). Просять активно фотку в студію - буде, буде, але не зараз Знову-ж таки, тим, хто вКонтакті, тим повезло більше
Сьогодні вирушаю в Донецьк, 18-го на EduCAMP Donetsk. Там і побачимось з деким із вас Ноутбук досі в ремонті, тому почуємося в п’ятницю

Багатосерійна мильна епопея про життя простого (ну… не дуже) студента в столичних умовах триває…

1. Маршруткірен іст дас хітрожопєн! Після введення нових штрафів (які навіть мене скосили одного разу, коли я перейшов дорогу не там і виклав даїшнику полтінку) маршрутки спочатку були в повному нокауті. Ще б пак - стоячих не вози, зупиняйся тільки там де можна, а не там де попросили… Кінець кінців, маршрутчики зрозуміли, що перетворяться на банальні міні-автобуси. А це суперечить їх самій ідеї, як мені пояснював один знайомий водій. Мало щось змінитися. Світ під бусики, звичайно, не прогнувся, а от самі бусики прогнулись, застосувавши всі свої елементи хитрожопості.
Їду я якось з Новобіличів. Райончик ще той (та всі знають), але не дивлячись на пізню годину (приблизно 21.30, згідно бортового хронометра) народу валом. Ледве вміщаються у маленький Богданчик (певно, рятувались від гопників). Перед власне виїздом з протилежної сторони раптом під’їхала інша маршрутка і між водіями відбувається наступний діалог:
1 - Мєнти стоять.
2 - Де?
1 - На ххх…
2 - Бля.
1 - Роби як нас вчили.
2 - Пойняв.
“Гінець” від’їхав. Далі відбулось феєричне. Водій тушить світло в салоні, вимикає підсвітку номера маршруту, закриває двері і… куярить на повній швидкості. Причому куярили ми без зупинок хвилин 10. Народ тихо сидів, бо розумів, що по-іншому не поїдеш.
І хто сказав, що найхитрожопіші - росіяни???

2. DJFM Пєарю гарнюню радіостанцію, яка останнім часом грає мені у вухах. Частота 96.8 у Києві. Налаштовуйтесь, любителі електро (огляд прозвучав без права на рекламу)

Ще. Вийшло коротко, бо я увесь в приготуваннях до сесії, нє обєссудьтє

Від автора: Цей напівфейлетончик був написаний в кріслі експресу в процесі споглядання купи жіночок і дівчат найрізноманітніших видів. Безумовно, далеко не все, що буде сказано нижче, відноситься конкретно до кожної жінки, яка прочитає цей пост. Однак і не погодитись з подібним - теж не можна

Якщо ви коли-небудь їздили залізницею по Україні, по її найменших закапелках, то ви певно побачили все різноманіття сучасних українських дівчат і жінок. Як, власне, й те, що подібне “різноманіття” швидше вганяє сум…

Нижче я дам невеличку класифікацію українських дівчат-жінок згідно свого стандарту, який патентую прямо отут своїм неосяжним словом!

Сільський гламур Проїздіть через будь-який райцентр - і ви побачите їх, носіїв (чи носійок) цього незвичного стилю. Відверті шмотки, куплені на базарі, чи, у кращому випадку, секонді, несвіжий облуплений манікюр як мінімум тижневої давнини і чудна говірка з домішками штибу “цейвота”, “тута”, “вупше-то”… Все це вони - популяція сільського гламуру, унікальна призма сучасного сільського суспільства, яка відображає його далеко не в найкращому вигляді. Доля таких дівчат (як правило) - бути поралкою на городі, в юності - “давалкою” під тиском горілки і пощипування п’яних залицяльників… Невесела перспектива, еге-ж бо? І добре, якщо це дівча вибереться в світ (хоча б в обласний центр, на навчання, до прикладу) і під страхом бути “білою вороною” (в гіршому сенсі цього слова) почне слідкувати за собою, і автоматично перетворюється на наступний вид…
Сільський гламур Advanced ™ От десь з цього виду хлопцям варто звертати увагу на дівчину. Зазвичай з таким видом не народжуються - це чисто генна модифікація, і ним стають в процесі вище описаних процесів (пробачайте за тавтологію). Звісно, що далеко не факт, що вам таке ще не до кінця сформоване чудо сподобається, однак тут вже є принаймні до чого придивитись.
Міський гламур Вінниця… Житомир… Запоріжжя… Івано-Франківськ… Взагалі, будь-який обласний центр може підпасти саме під цю категорію. Тут взагалі розділля - місто накладає свій відбиток на дівчину одразу, тут слідкують за зовнішністю мало не з дитячого садка, тому саме представники такого виду найбільше можуть привабити потенційних мачо… в умовах кризи. Тим не менш вони капризні, надзвичайно егоїстичні, самозакохані не в міру… Себто не дивлячись на усе розмаїття “плюсів”, знайдеться і багацько мінусів, і слід це враховувати!
Столична особлива Зазвичай це СГА чи МГ, яка приїхала навчатися до Києва, чи взагалі до будь-якого міста-мільйонника. Знаючи, що планки тут високі (на порядок вищі, аніж у будь-якому райцентрі) до цього “виду” дівчата готуються ретельно, аби відповідати стандартам великого міста. Такі особини (пробачайте за грубість) - ласий шматочок для будь-кого, тому довго вільними не просиджують. І якщо дівчина наполегливо працює над собою, то згодом вона перетвориться на отсанній вид…
Megapolis Girl ™ Це - межа мрій. Завоювати серце такої кралі - ой як непросто. Вона може й не бути повальною красунею, однак вона знає, як підкреслити свої переваги і максимально сховати недоліки. Вона може бути тупою “бочкою”, однак ви цьому надасте значення хіба на наступний тиждень після знайомства. І якщо вам вдасться підкорити вітряне серце столичної красунечки - можете спочивати на лаврах. Вище йти вже нікуди

Оновився до WordPress 2.7. Політ нормальний і красивий Не за горами masterpiecer(tm):Blog v1.5

Адмінка просто ах*їтітєльна. Надзвичайно! Ще треба буде випробувати древовидні коментарі і sticky post.

І звісно, що український WordPress 2.7 вже доступний для скачування усім

Від сьогодні припиняю їздити в плацкартах і загальних вагонах наших потягів. Переходжу на купейні і вагони 1 класу (ті які в експресах, чи “прискорених поїздах”, як їх більш логічно величає Укрзалізниця). Причина - я хочу себе поважати. Бо останній раз, коли в плацкартному вагоні було +12 і всю ніч я спав у куртці - ну вибачте, це вже нонсенс. Я теплолюбива тварина, йопт. Знову-ж таки, там набагато більше шансів нанюхатися на рік вперед непопраних шкарпеток, які востаннє були попрані… Нє, ніколи не були. Як купили, так і носяться. В перспективі - спробувати політати, тим же WizzAir’ом, наприклад. Надто вже в них ціни привабливі (щоправда те, що йде внизу, під зірочкою, не ахті, але де ви бачили халяву???)

Ще раз впевнився, що в нашій країні не тільки не цінується принцип fair business, а ще й фірмочки дріб’язкові до ср*ки.

Отож, вмощуйтесь зручненько та слухайте гарненько, як казав наш улюблений Дід Панас.

Була собі фірмочка, назвемо її Х, і була інша фірмочка, назвемо її Y. Y замовила в Х певну послугу, а вірніше - цілий комплекс послуг і прохань (списочок на весь екран при розширенні 1440х900). X моментально назвала ціну. Y такі ціни не сподобалися. Х миттєво зрозуміла, що в період кризи вона схожа на жадного бобра і скинула ціну вдвоє. З великим скрипом, але попередньо домовились. І все було б нічого, аж тут лихо сталося, та ще й яке! Співробітник фірмочки Х (назвемо його А) подзвонив іншому співробітнику (назвемо його В) і каже “Лихо бл*дь! Увели в нас замовлення!” “Хто? Як?” - почав допитуватися робітничок А. “А ось як”. Є собі такий собі фрілансер (назвемо його Z), який постукав до співробітничка В в твіттер і спитав “Слухай, ти не знаєш, скіко буде коштувати отакий от комплекс послуг?” І дає список… Правильно, той самий, який подавали на розгляд в фірмочку Х. Сам Z так і не зрозумів, як він спалився, але головне - його погодили на виконання справ (не повідомивши в першу чергу фірмочку Х, якій про це повідомили в останню чергу як мінімум через годину після описуваних подій) і він взяв з “бідної нещасної” фірмочки Y на 150 грн (!!!) менше!!! І фірмочка Y з радістю погодилась.

Тепер, власне, питання - це ж наскільки треба дрібнитися, щоб шукати іншого виконавця замовлення через різницю в 150 грн???

Зайве й казати, що авторитет цієї от фірмочки (себто Y) в очах фірмочки Х суттєво впав. Та й не тільки. Бо з таким ставленням до ведення справ вони далеко поїдуть, ці Y. До, власне, фрілансера Z претензій жодних (він жеж тільки виконував роботу, нічого іншого).

Ось і казочці кінець, а хто зрозумів і на вус намотав - той молодець!

Ще. За наявності совісті деякі фігуранти справи можуть висловитися, прикрившись ніками, даними в статті, або й взагалі відкривши свої імена.

Я - http://vpodzemke.ru/user/6452.html

Вперше в українському Інтернеті команда Фонду “Демократичні Ініціативи” влаштовує пряму відеотрансляцію телемосту КИЇВ – БРЮССЕЛЬ одночасно на багатьох сайтах, блогах, спільнотах, Інтернет-виданнях.

Я не став виключенням, тому у зазначений час ви можете дивитися трансляцію прямо з мого блогу - сторінка трансляції. У зазначений вище час заходьте - і дивіться

Ще. Мені не платили, просто мені самому цікаво буде подивитись, та й моїм читачам, певно, теж.